Історія ХХ ст. в європейських ЗМІ

Історія ХХ ст.
в європейських ЗМІ

Дослідження медійного наративу щодо подій, які мають вплив на роль України у світових процесах

Досліджувані
теми

Голодомор;
Друга світова війна;
Український авангард та «Розстріляне відродження»;
Демократизація на пострадянському просторі та в країнах соціалістичного табору;
Чорнобильська катастрофа.

Кількість публікацій за темами

Кількість публікацій

Голодомор

Європейські ЗМІ

Протягом 2018-19 років польські та німецькі ЗМІ послідовно зображували Голодомор як геноцид, організований Сталіним та радянською владою.

Окремі німецькі видання характеризували Голодомор як «центральну травму національної пам'яті України» та «центральний елемент національної української ідентичності».

Хоча аналіз французьких ЗМІ продемонстрував загальне розуміння масштабів Великого голоду в Україні, не було послідовної спроби описати цю трагічну подію як акт геноциду. У той же час, у британських ЗМІ Голодомор часто згадували як масове вбивство чи геноцид, скоєний радянською владою.

У досліджуваних європейських країнах Голодомор продовжує сприйматися як суто українське питання.

Українські ЗМІ

Спостерігалося переосмислення Голодомору як події, що мала історичні наслідки для всього європейського континенту. У 2018 році пікові значення кількості згадувань у ЗМІ співпадали з 85-річчям Голодомору, а також визнанням Голодомору геноцидом Палатою представників США та Сенатом Польщі.

Частота згадувань у 2019 році поступово зменшувалася після обрання нового Президента України.

Російські ЗМІ

Російські ЗМІ здебільшого копіювали наратив Кремля, де Великий голод 1932–33 років зображено як такий, що зачепив кілька регіонів СРСР, а не тільки Україну.

Заклики української влади до міжнародної спільноти визнати Голодомор геноцидом українців засуджуються як форма історичного ревізіонізму.

Чорнобильська катастрофа

Європейські ЗМІ

Інтенсивно висвітлювалася у 2018 і 2019 роках.

Більша кількість згадувань у 2018 пов'язана із книгою «Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи» Сергія Плохія, зростаючою популярністю «чорного туризму» та внутрішніми екологічними проблемами.

У 2019 році пікові значення згадувань співпадають з виходом серіалу HBO «Чорнобиль» та більшим інтересом до відвідування місця катастрофи.

Аналіз виявив змістовну дискусію про негативну роль радянської культури приховування інформації.

Українські ЗМІ

Поширеною згадкою було те, що катастрофа стала каталізатором розпаду СРСР та досягнення української незалежності.

Опубліковано низку матеріалів з експертними оцінками інциденту та розповідями ліквідаторів про факти, раніше невідомі широкому загалу.

У 2019 році широко висвітлювалося розкриття правди про Чорнобильську катастрофу, сучасні проблеми та перспективи розвитку зони відчуження та загальний аналіз поточного стану атомних станцій у країні.

Російські ЗМІ

Російські ЗМІ мало звертали уваги на цю тему.

Негативна реакція російських ЗМІ на серіал HBO свідчить про те, що відеопродукція може підвищити ефективність культурної дипломатії проти підтримуваних Кремлем наративів.

Український авангард та «Розстріляне відродження»

Європейські ЗМІ

Всі західноєвропейські ЗМІ називали цей рух російською або радянською спадщиною. Жоден не описував його як «український авангард».

Художника Казимира Малевича згадували як представника російського авангардистського руху в різних країнах, за важливим винятком польських ЗМІ.

Українські ЗМІ

Немає «цілісного» розуміння специфіки покоління «Розстріляного відродження».

Український авангард та «Розстріляне відродження», як правило, використовуються як «синоніми патріотизму». У цьому випадку найчастіше згадуються імена Казимира Малевича та Олександра Довженка, які розглядаються, скоріше, як окремі художники, а не як типові представники цих рухів.

У 2019 році зареєстровано більше згадувань у зв'язку з заявою П.Порошенка, що Малевич був «українським» художником.

Російські ЗМІ

Заява П.Порошенка про Малевича як «українського» художника була сприйнята як спроба «присвоїти» радянські культурні досягнення та від'єднати Україну від російського культурного простору.

Вказували Казимира Малевича та Олександра Довженка як «російських» чи «радянських» діячів.

Не згадували про їхню дисидентську, антирадянську позицію митців.

Друга світова війна

Європейські ЗМІ

Дискусія навколо теми Другої світової війни протягом періоду 2018-19 років зосереджувалась здебільшого на геополітичних наслідках Пакту Молотова-Ріббентропа (1939 р.) та лише незначною мірою на Ялтинській конференції (1945 р.).

Німецькі ЗМІ зосередилися на причинах та наслідках війни. Британські ЗМІ наголошували на ролі Черчилля та Великобританії під час війни. Французькі ЗМІ демонстрували намагання переоцінити події 1939–45 років. Польські ЗМІ акцентували увагу на тому, як Польща стала жертвою двох агресорів одночасно — нацистської Німеччини та СРСР.

Європейські ЗМІ

Незважаючи на ці відмінності, аналіз виявляє спільний наратив у ЗМІ Великобританії, Франції, Німеччини та Польщі: пакт Молотова-Ріббентропа мав на меті розділити європейський континент на сфери впливу між нацистською Німеччиною та СРСР. Показово, що цей наратив, вочевидь, об'єднує весь континент, оскільки він домінує і в українській пресі.

Лише польські ЗМІ порушували питання про те, чи слід вважати Радянську армію армією «визволителів чи поневолювачів». Таким чином, аналіз свідчить про те, що до сьогодні західноєвропейські та східноєвропейські нації мають глибоко різні погляди на історію, які їх роз'єднують.

Українські ЗМІ

Українська преса часто говорить про Пакт у зв'язку з сучасними політичними процесами (наприклад, проводячи паралелі між Пактом та Північним потоком 2).

Українські ЗМІ не використовують радянсько-російський термін «Велика Вітчизняна війна", а винятково вживають термін «Друга світова війна".

Російські ЗМІ

Російські ЗМІ поширюють апологетичні інтерпретації, які перегукуються з двома частково спорідненими кремлівськими наративами:

Пакт Молотова-Ріббентропа був стратегічною необхідністю для стримання експансіонізму нацистської Німеччини.
Звинувачення західних джерел у перебільшенні значення Пакта для спричинення війни та ігноруванні Мюнхенської угоди.

У деяких з публікацій у ЗМІ наголошується на тому, що Україна насправді відбулася у своїх сучасних кордонах завдяки Пакту.

Згадувань про Ялтинську конференцію було мало.

Демократизація на пост-радянському просторі та в країнах соціалістичного табору

Європейські ЗМІ

Переважає думка, що все ще існує «розрив» або «відстань» між Західною та Східною Європою.

У польських ЗМІ відсутність наративу про «демократизацію» особливо примітна. Історичні суперечливі моменти, пов'язані з Другою світовою війною, послаблюють інформування читачів західних ЗМІ про історію різних країн цього регіону до XX сторіччя.

Українські ЗМІ

Процес демократизації зображено як «незавершений». Деякі джерела пов'язували демократизацію в Україні з Помаранчевою революцією 2004 року та Євромайданом 2013 року, тоді як інші вважають, що демократія в Україні є даністю, оскільки в країні регулярно проводяться вільні вибори.

Українські ЗМІ не поділяють панівної у західних ЗМІ думки, що обрання Зеленського є підтвердженням продовження процесу демократизації України.

Російські ЗМІ

У російських ЗМІ темі було приділено мало уваги протягом досліджуваного періоду.

Висловлювали негативні думки щодо нового президента та статусу демократії в Україні.

Загальні висновки та рекомендації

Усунення «російської перспективи» як інтерпретаційного об'єктива потребує багатьох років відданої та послідовної культурної дипломатії.

Інститути культурної дипломатії мають усвідомлювати найбільш делікатні проблеми у відповідній цільовій країні, щоб знайти спільну мову та побудувати новий діалог щодо політичних наслідків історичної спадщини.

Українському інституту слід використовувати спільні сукупності смислів, щоб посилити думку про те, що минуле України є частиною європейської історії.

Між Західною та Східною Європою все ще існує «розрив» в історичному сприйнятті.
Для переоцінки історії, культури та політики України необхідно подивитись на «європейські» елементи історії культури України крізь постколоніальну призму.

Промоція відповідних книг та фільмів може сприяти підвищенню обізнаності про важливі історичні події.

Додатковою стратегією може бути поширення в соціальних мережах відеоконтенту, який включає «особисті історії» українців, які досі пам'ятають про деякі найтрагічніші сторінки української історії ХХ сторіччя.

Резюме

Повний текст дослідження